lunes, 7 de marzo de 2011

Алеф -уривок- (versión ucraniana)

Тепер наближаюся до невимовного моменту моєї розповіді, і тут починається моє письменницьке безсилля. Будь-яка мова – це набір символів, використання яких передбачає наявність у співбесідників певного спільного минулого. А як передати безмежність Алефа, що її ледве здатна осягнути моя боязка пам'ять? Містики в такому разі вдалися б до символів: щоб позначити божественну суть, перс говорить про птаха, який у нього означає всіх птахів узагалі. Аланус де Інсуліс – про сферу, центр якої скрізь, а контури – ніде, Ієзекіль – про ангела з чотирма ликами, що водночас прямує на схід і захід, на північ і південь. (Я не даремно згадую ці малозрозумілі аналогії, вони мають певне відношення до Алефа). Можливо, боги й не відмовлять мені у відповідному образі, та фальшивість літератури понівечить ці знання. Втім, головну проблему неможливо розв’язати: будь-яка спроба перелічити незчисленну множину – нікчемна. В ту велику мить я побачив мільйони подій, прекрасних і моторошних, та жодна з них не приголомшила мене більше, ніж той факт, що всі ці події відбувалися в одній точці простору, не накладаючись одна на одну, не перетинаючись одна з одною. Все, що бачили мої очі, відбувалося в один і той самий час; описати події можливо лише послідовно: така наша мова. Та все ж дещо спробую передати.


В нижній частині сходів, з правого боку, я побачив невелику переливчасту кулю, що випромінювала майже нестерпне сяйво. Спочатку мені здалося, що вона обертається; потім я зрозумів, що видимість руху – ілюзія, спричинена захоплюючими картинами всередині сфери. У діаметрі Алеф мав два чи три сантиметра, але всередині містив космос у натуральну величину. Кожний предмет (скажімо, поверхня дзеркала), являв собою безліч речей, оскільки я міг чітко розгледіти його з будь-якої точки всесвіту. Я бачив густонаселене море, бачив світанок і вечір, бачив натовпи американців, бачив сріблясте павутиння в центрі чорної піраміди, бачив розколотий лабіринт (то був Лондон), бачив нескінченну кількість очей, що зазирали в мене безпосередньо, немов у дзеркало, бачив усі дзеркала планети, і в жодному з них не відбивався, бачив у внутрішньому дворі вулиці Солер ті ж самі плити, які близько тридцяти років тому бачив у передпокої одного будинку на вулиці Фрая Бентоса, бачив виноградні грона, сніг, тютюн, поклади металевих руд, водяну пару, бачив опуклі екваторіальні пустелі і кожну піщинку, бачив в Інвернессі жінку, яку ніколи не забуду, бачив несамовиту копицю її волосся, гордовите тіло, рак в її грудях, бачив кільце сухої землі на тротуарі (на цьому місці раніше було дерево), бачив маєток в Адрозі, бачив примірник першого англійського перекладу Плінія роботи Філімона Голланда і водночас бачив кожну окрему букву кожної сторінки (малим я все дивувався, що вночі букви в закритих книгах не перемішуються і не загублюються), бачив ніч і сьогоднішній день, бачив захід в Керетаро, який, здавалося, повторював колір бенгальської троянди, бачив мою спорожнілу кімнату, бачив у кабінеті в Алькмаарі глобус поміж двох дзеркал, що нескінченно відбивали його, бачив коней з хвилястими гривами на узбережжі Каспійського моря на світанку, бачив тендітну будову зап'ястка, бачив як ті, хто вцілів у боротьбі, надсилали поштові листівки, бачив у вітрині Мірсапура іспанську колоду карт, бачив похилені тіні листя папороті на підлозі теплиці, бачив тигрів, поршні, бізонів, шторми, армії, бачив кожну мураху на землі, бачив персидську астролябію, бачив у шухляді письмового столу (і рука моя тремтіла) листи – неймовірні, вульгарні, детальні – що їх Беатріс надсилала Карлосу Аргентіно, бачив чудовий пам’ятник у Чакаріті, бачив жахливі залишки чарівної Беатріс Вітербо, бачив обіг своєї темної крові, бачив любовні втіхи і перетворення смерті, бачив Алеф з будь-якої точки, бачив в Алефі Землю, в один і той самий час бачив у всесвіті Алеф, а в Алефі – всесвіт, бачив власне обличчя і нутрощі, бачив твоє обличчя, і відчував запаморочення і сльози, адже мої очі бачили щось таємниче й очікуване, щось, чиє ім’я захопили люди, хоча жодна жива істота його не бачила, – неосяжний всесвіт.


Переклад з iспанськоï на украïнську Александри Матвiйко, квiтень 2011 р.
Traducido del castellano al ucraniano por Alexandra Matviyko, abril de 2011.




video


Запис: Сергiй Безкровний у м. Києвi (Украïна), 8 жовтня 2011р., о 23:00. 
Leído por Sergey Beskrovnyi en la ciudad de Kiev (Ucrania) el 8 de Octubre 2011, a las 23:00.

No hay comentarios:

Publicar un comentario